17 ЛЮТОГО
120 років від дня народження Йосифа Сліпого
(17.02.1892—7.09.1984) — патріарха Української греко-католицької церкви
Народився 17 лютого 1892 р. у с. Заздрості Теребовлянського району в шляхетній галицькій родині. За переказами, псевдонім Сліпий походить від предка, якого в 1709 р. було осліплено вояками Петра І за участь у битві під Полтавою на боці Івана Мазепи.
Й. Сліпий навчався в Тернопільській українській гімназії, Львівській духовній семінарії та Львівському університеті. У 1912 р. митрополит А. Шептицький направив його до Інсбруцького університету в Австрії.
Продовжив навчання в богословській колегії в Інсбруку й у 1918 р. за-хистив докторську дисертацію з теології в Римі. Повернувшись на батьків-щину в 1922 р., Й. Сліпий став професором догматичного богослов’я у Львів-ській греко-католицькій духовній семінарії, а з 1926 р. — її ректором. У 1928 р. реорганізував семінарію в Греко-католицьку богословську академію. Він доклав чимало зусиль для зміцнення духовних основ свого народу, за-снував і був редактором часопису «Богословія», створив Богословське науко-ве товариство. За заслуги та активну участь у національно-культурному й релігійному житті Й. Сліпого обрали дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка.
У грудні 1939 р. Й. Сліпого було посвячено в сан архієпископа митро-политом А. Шептицьким, після смерті якого в 1944 р. він став архієпископом Львівським і митрополитом Галицьким. Нові призначення збіглися з приєд-нанням Західної України до Української РСР та наступом радянської влади на Українську греко-католицьку церкву. Церкву було заборонено, а митропо-лита разом з усім галицьким єпископатом заарештували. Йому інкримінували ворожу діяльність на посаді ректора духовних семінарій, участь в організації «Українська національна рада», яку створили релігійні й політичні діячі Львова, співпрацю з німецькими окупантами. Загалом у таборах ГУЛАГу Й. Сліпий провів 18 років. У 1963 р. на клопотання Папи Римського Іоанна XXIII та президента США Дж. Кеннеді його було звільнено з ув’язнення й вислано за межі СРСР.
У Римі Й. Сліпий розгорнув велику роботу з реорганізації та зміцнення греко-католицької церкви. За його ініціативи побудовано собор Святої Софії в староукраїнському стилі, відкрито Український католицький університет, філії якого згодом було утворено у Вашингтоні, Лондоні, Чикаго, Філадельфії. Відновив діяльність Українського богословського наукового товариства, налагодив видання його друкованого органу «Богословія» та заснував ряд інших видань.
У 1965 р. Папа Павло VI надав Й. Сліпому звання кардинала католиць-кої церкви, а в 1975 р. — титул Києво-Галицького патріарха.
Й. Сліпий — відомий учений-богослов, автор багатьох творів із догма-тичної теології та історії церкви, опублікованих упродовж 1961—1984 рр. у 13 томах. Був почесним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка, дійс-ним членом Тіберійської академії в Римі, членом Папської Академії Святого Томи, почесним доктором багатьох університетів.
У 1984 р., на 93-му році життя, патріарх Йосиф Сліпий — визначний подвижник християнства в Україні — пішов у вічність. Згідно із заповітом, його було перепоховано 1992 р. у соборі Святого Юра у Львові.
(Із книги «Хто є хто на Тернопільщині»)
Й. Сліпий навчався в Тернопільській українській гімназії, Львівській духовній семінарії та Львівському університеті. У 1912 р. митрополит А. Шептицький направив його до Інсбруцького університету в Австрії.
Продовжив навчання в богословській колегії в Інсбруку й у 1918 р. за-хистив докторську дисертацію з теології в Римі. Повернувшись на батьків-щину в 1922 р., Й. Сліпий став професором догматичного богослов’я у Львів-ській греко-католицькій духовній семінарії, а з 1926 р. — її ректором. У 1928 р. реорганізував семінарію в Греко-католицьку богословську академію. Він доклав чимало зусиль для зміцнення духовних основ свого народу, за-снував і був редактором часопису «Богословія», створив Богословське науко-ве товариство. За заслуги та активну участь у національно-культурному й релігійному житті Й. Сліпого обрали дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка.
У грудні 1939 р. Й. Сліпого було посвячено в сан архієпископа митро-политом А. Шептицьким, після смерті якого в 1944 р. він став архієпископом Львівським і митрополитом Галицьким. Нові призначення збіглися з приєд-нанням Західної України до Української РСР та наступом радянської влади на Українську греко-католицьку церкву. Церкву було заборонено, а митропо-лита разом з усім галицьким єпископатом заарештували. Йому інкримінували ворожу діяльність на посаді ректора духовних семінарій, участь в організації «Українська національна рада», яку створили релігійні й політичні діячі Львова, співпрацю з німецькими окупантами. Загалом у таборах ГУЛАГу Й. Сліпий провів 18 років. У 1963 р. на клопотання Папи Римського Іоанна XXIII та президента США Дж. Кеннеді його було звільнено з ув’язнення й вислано за межі СРСР.
У Римі Й. Сліпий розгорнув велику роботу з реорганізації та зміцнення греко-католицької церкви. За його ініціативи побудовано собор Святої Софії в староукраїнському стилі, відкрито Український католицький університет, філії якого згодом було утворено у Вашингтоні, Лондоні, Чикаго, Філадельфії. Відновив діяльність Українського богословського наукового товариства, налагодив видання його друкованого органу «Богословія» та заснував ряд інших видань.
У 1965 р. Папа Павло VI надав Й. Сліпому звання кардинала католиць-кої церкви, а в 1975 р. — титул Києво-Галицького патріарха.
Й. Сліпий — відомий учений-богослов, автор багатьох творів із догма-тичної теології та історії церкви, опублікованих упродовж 1961—1984 рр. у 13 томах. Був почесним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка, дійс-ним членом Тіберійської академії в Римі, членом Папської Академії Святого Томи, почесним доктором багатьох університетів.
У 1984 р., на 93-му році життя, патріарх Йосиф Сліпий — визначний подвижник християнства в Україні — пішов у вічність. Згідно із заповітом, його було перепоховано 1992 р. у соборі Святого Юра у Львові.
(Із книги «Хто є хто на Тернопільщині»)
ТОУНБ
Немає коментарів:
Дописати коментар