Показ дописів із міткою Тернопільщина. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Тернопільщина. Показати всі дописи

середа, 4 травня 2011 р.

«Гусятинщина туристична»

         Путівник з такою назвою нещодавно вийшов у світ у тернопільському видавництві «Новий колір». Його підготовлено управлінням економіки Гусятинської районної державної адміністрації в рамках Програми підтримки малого підприємництва на 2011-2012 роки в Гусятинському районі. Автори – Михайло Ковальчук і Олег Серняк. Це – перший путівник на теренах нашої області, у якому найцікавіші туристичні пам’ятки та чарівні місцини Надзбручанського краю згруповано за 10-ма видами туризму.
Найбільш широко в путівнику подано інформацію про екскурсійний туризм. Гусятин, Сидорів, Самолусківці, Личківці, Копичинці та Хоростків – населені пункти району, що пропонують туристам відвідати церкви, костели, синагоги, руїни замків, палаци, музеї, пам’ятники та парки як місцевого, так і загальнодержавного значення. Серед найцінніших пам’яток варто назвати ансамбль культових споруд у Гусятині (костел св. Антонія 1610 р., церква св. Онуфрія XVI ст., синагога XVI- XVIІ ст.), замок-корабель у Сидорові XVIІ ст., один із найстаріших дерев’яних храмів області – церкву Воздвиження Чесного Хреста 1630 р. у Копичинцях, пантеон пам’яток різних століть на Личковецькій горі, музей видатному фізику Івану Пулюю в Гримайлові та Хоростківський дендропарк.
Любителів етнофестивалів та концертних програм безумовно зацікавлять сторінки про щорічні всеукраїнські фестивалі «Пісенні Медобори» (смт. Гусятин), «Купальська феєрія» (с. Чагарі), конкурс фольклорних колективів «Різдвяні дзвони» (смт. Гусятин) і творчо-мистецькі зустрічі з відомими українськими артистами в готельно-туристичному автокомплексі «Орися» (с. Оришківці). Про популярність згаданих фестивалів говорить той факт, що лише фестиваль «Купальська феєрія» щороку відвідує понад 10 тисяч туристів із усіх куточків України і навіть з-за кордону.
Прихильникам екологічного туризму пропонується здійснити незабутні мандрівки екологічними стежками «На гору Богит» (с. Городниця), «На гору Гостра» (с. Вікно), «До Пущі Відлюдника» (с. Крутилів). Усі вони знаходяться в природному диві Поділля – заповіднику національного значення «Медобори». Площа заповідника – 9,5 тис. га. Фауна нараховує біля 2000 видів комах, птахів і ссавців, флора – майже 1000 видів рослин, із яких 38 занесені до Червоної книги України.
Є в путівнику і сторінки з оздоровчим (рекреаційним) туризмом. Санаторій «Збруч», районна водолікарня та приватна клініка «Здоров’я» (усі – в селищі Гусятин) пропонують оздоровитися знаменитою мінеральною водою «Новозбручанська» та мінеральною водою «Рапа». Результати досліджень Одеського інституту курортології свідчать про те, що лікувальні властивості «Новозбручанської» води у декілька раз перевищують властивості мінеральної води «Нафтуся», що в Трускавці.
Активним туристам сподобається цікавий і пізнавальний автомобільний маршрут із ночівлею на березі Мартинківського водосховища в кемпінгу «У Збруча» (с. Козина), п’ятиденний сплав на байдарках і катамаранах річкою Збруч, три велосипедні маршрути загальною протяжністю понад двісті кілометрів, а також екстремальний спуск у карстові вертикальні печери «Перлина» та «Христинка».
Людям творчих професій, літераторам, школярам і студентам варто побувати у музеях-кімнатах Богдана Лепкого (с. Крогульці), Дениса Лукіяновича (с. Городниця), Миколи Тарнавського (с. Коцюбинці), музеї природи (смт. Гримайлів) та відвідати єдиний на Тернопіллі «діснейленд» у селі Чагарі.
Для туристів, яким набридло їздити замками та музеями, які шукають чогось цікавого та незвичного, путівник пропонує релігійний туризм – паломництво до святих і духовних місць у селі Кокошинці (Хресна дорога та капличка «Джерело Пресвятої Богородиці»), Крутилів (печера Відлюдника), селищі Гусятин (костел св. Антонія), на гори Богит, Говда та Звенигора, що в природному заповіднику «Медобори».
24 сторінки путівника яскраво ілюстровано численними фотографіями, наповнено контактною інформацією про заклади розміщення туристів і організаторів туристичної діяльності в районі. Видання розраховане на широке коло читачів, але, насамперед, на туристів різних уподобань і різних вікових категорій, туристичні фірми й агенції, а також на потенційних інвесторів, що готові вкладати кошти в розвиток туристичної інфраструктури Гусятинського району. З путівником можна ознайомитися на IV Міжнародному інвестиційному форумі 28-29 квітня 2011 року, ІІІ Західноукраїнській туристичній виставці-фестивалі 20-21 травня 2011 року в Тернополі та в управлінні економіки Гусятинської райдержадміністрації.
Гусятинська РДА

неділя, 21 листопада 2010 р.

Міщанські братства Тернопілля

Бережанські церковні братства
Насамперед, очевидно, треба зазна­чити, що в давніх документах братства називаються по-різному: в одних просто пишеться "міщанське братство", в інших "церковно-міщанське", а про бережанські завважено — 'церковні".
  Офіційно перше братство постало в приміському селі Бережан — Адамівці (тепер Адамівкою називають частину міста) у 1600 році при церкві святого Миколая. Його статут затвердив львівський єпископ Гедеон Балабан. Про це є навіть наукова праця професора, отця-доктора Йосифа Застирця "Грамота Єп. Гедеона Балабана, засновуюча церковне брат­ство в Бережанах", видана окремою книж­кою в 1905 році у Львові.
    На жаль, цю книжку мені не вдалося віднайти, отож тільки з переповідей в еміграційній літературі відомо, що в ній детально висвітлено діяльність Бере­жанського церковного братства. Більше того, хоч офіційна дата його заснування не викликає сумнівів, проте очевидно й інше: це церковне братство було засно­ване і діяло та мало значний вплив на українську громаду Бережан з набагато раніших часів. Бо як же інакше пояснити той факт, що представники братства бра­ли участь у Берестейському соборі 1596 року, якщо воно не існувало. Отож 1600 рік можна вважати не роком заснування, а роком офіційного узаконення його діяльності єпископом.
У 1683 році бережанці створили брат­ство і при церкві святої Трійці, проте його статут затвердив єпископ Варлаам Шептицький тільки у 1710 році під час місцевого собору, який проходив у Бере­жанах.
 Братчики сплачували членські внески: міщани по шість, а багатші бояри і шляхтичі — по двадцять грошів. Братство опікувалося не тільки церквами, а й убо­гими і хворими, покривало витрати на парохіяльну школу та лікарню.
 Між братчиками панувало обов'язкове правило взаємодопомоги і взаємоповаги. Виникаючі непорозуміння завжди розв'язу­вали полюбовно, без проклять і бійок. Очо­лював братство обраний всіма авторитет­ний "старший" чи "голова", у помешканні якого і відбувалися сходи або наради, на яких завжди вели протоколи і все старан­но задокументовували. Окремо вибрані два міщани-українці вели касу братства.
 В архівах Львова до Другої світової війни зберігалися документи про бережанські події в час, коли гетьман Богдан Хмельницький розбив поляків під Пилявцями і вирушив на західноукраїнські землі. У Львові серед поляків стався ве­ликий переполох, вони у кожному українцеві вбачали зрадника. Тоді ходи­ли чутки, що в Бережанах організувався козацький загін з 70 повстанців, які пове­дуть військо Хмельницького палити Львів.   
   Опираючись на такі безглузді чутки, Сенявські в Бережанах наказали повісити 15 міщан, членів братства та двох право­славних священиків, нібито запідозрених у симпатіях до козаків. Як і повсюдно, у Бережанах діяльність братств було забо­ронено 21 березня 1788 року. Проте навіть і після цього на Бережанщині аж до 1939 року існували церковні братства чоловіків, жінок та молоді, але характер їхньої діяльності був уже зовсім іншим


неділя, 18 липня 2010 р.

Бджільництво Тернопільщини

Перші відомості про бджільництво Тернопільщини належать до часів Галицько-Волинського князівства, про що оповідає легенда “Як бджоли врятували Теребовлю”. Згодом бджільництво розвинулось у багатьох маєтках, передмістях і селах, особливо – від початку 19 ст.
В 1920–39 рр. бджільництво. було найрозвинутіше у Польщі. В 1925 році за даними загальнопольського конгресу з бджільництва, 1-ше місце за кількістю вуликів на 1 кв. км серед 16-ти воєводств займало Тернопільське. 1932 року заснована Подільська пасічнича спілка, яка об’єднала бджолярів Тернопільського, Збаразького, Скалатського, Теребовлянського, Бережанського, Підгаєцького, Золочівського повітів. 1939 року вона нараховувала понад 2200 членів, усіх пасічників було 4000. Кооператив забезпечував майже половину збуту меду з пасік Тернопільщини: на рік 20–25 вагонів (вагон –10 т).
Найбільшу пасіку в Європі (понад 3000 пнів) тоді мали Є. та О. Білинські на Збаражчині. На поч. 20 ст. Кременецький повіт займав провідне місце за бджолярством у Росії. Великі пасіки тут мали брати О. і П. Яськевичі, П. Миндзар (Вишнівець), М. Семенюх (с. Бережці). 700 бджол. сімей утримувала Почаївська Свято-Успенська лавра. 1910 року засновано Кременецьке товариство пасічників. Розвиткові бджільництва сприяли відомі діячі - вмілі пасічники: композитор о. П. Бажанський, який видав кілька книжок з бджільництва; літературознавець о. Й. Застирець – автор книги “Наука пасічництва” (Л., 1935). Підвалини бджільництва в нашому краї заклали М. Боярський, Ю.-Р. Любінецький, о. М. Михалевич, о. І. Наумович, М. Паньків, В. Пилипчик.
З початку колективізації більшість великих пасік забрали до колгоспів Тернопільщини і за її межі. На базі пасіки Білинських організували в Збаражі обласну контору бджільництва. В колгоспах і радгоспах області 1979 року було 29 тис., 1990 – 38 тис., 1994 – 23 тис. бджолосімей. Населення мало від 110 до 150 тис. бджолосімей. Тернопільське обласне товариство пасічників-любителів займалося переважно розподілом цукру для підгодівлі бджіл. “Тернопільбджолопром” постійно організовував семінари-наради, курси пасічників. 1997 року в с. Петриків поблизу Тернополя відкрито єдину в Україні каплицю Зосима і Саватія – покровителів бджільництва, 2001 року в с. Чернелів-Руський Тернопільського р-ну – пам’ятник і меморіальну дошку о. М. Михалевичу. Створено Асоціацію пасічників ім. М. Михалевича, яку очолив Б. Рудка – керівник Західно-українського. реґіонального центру, віце-президент Спілки пасічників України (2002).

субота, 8 травня 2010 р.

Аматорський театр на Тернопільщині

   Аматорські театри на Тернопільщині виникли на початку 18 століття завдяки діяльності товариства "Просвіта". В репертуарі колективів була українська класика та зарубіжна драматургія. Нині найвідоміші на Тернопільщині аматорські театри діють у Копичинцях,  Озерній (Зборівського району), Борщеві, Бучачі, Кременці та ін.
   Всього в області функціонують 640 театральних колективів (з них 335 дитячих), у тому числі 23 народних театри та 8 зразкових дитячих театральних  колективи,  5 театрів мініатюр, і 10 театральних студій;  621 гурток художнього слова (з них 335 дитячих), а також 121 художньо-освітній гурток (з них 30 дитячих).
                                                                                                                                           ТЕС

понеділок, 12 квітня 2010 р.

Спроба латинізації українського алфавіту

   В 1830-1850 роках на теренах Східної Галичини відбувалась боротьба української громадськості проти спроб австрійських урядових і польських шовіністичних кіл латинізувати український алфавіт.
   Проти цієї реакційної концепції виступили члени "Руської трійці" та їх однодумці. Спроби губернатора А. Голуховського 1859 р. законодавчим шляхом запровадити латинський шрифт в українську азбуку викликали протест української громадськості надзбручанського краю.
   Проти латинізації серед інших виступили уродженці Тернопільщини І. Борисикевич, М. Куземський, Р. Мах, І. Федорович, Г. Шашкевич. Протест підтримали відомі вчені-славісти Ф. Міклошич і П. Шафарик. Це змусило реакційні кола відмовитися від латинізації української писемності. 1861 року уряд скасував свої розпорядження.
Джерело: ТЕС

вівторок, 6 квітня 2010 р.

Населенні пункти Тернопільської області, які отримали магдебурське право

    Теребовля (1387) Дрищів (1420)  Жуків (1420)  Кременець (1438)  Нараїв (1443)  Скала (1443)  Червоногород (1448) Бедриківці (1453)  Золотники (1485)
   Філіпковці  (1505)  Бучач (1515)  Ягільниця (1518)  Язловець (1519)  Залізці (1520)  Бережани (1530)  Борки (1530)  Куропатники (1531)  Чортків (1532)  Підгайці (1539)  Озерна (1542)  Тернопіль (1548)  Устя-Зелене (1548)  Будзанів (1549)  Товсте (1549)  Горожанка (1550)  Сухостав (1553)  Бариш (1559)  Гусятин  (1559)  Копичинці (1564)  Андріїв (1568)  Попівці (1568)  Козлів (1577)  Золотий Потік (1578)  Хоростків (1578)  Микулинці (1595)
   Скалат  (1600) Голгочі (1610)  Струсів  (1610)  Касперівці (1619)  Вербів (1620)  Лідихів (1621)  Борщів (1629)  Новий Бжезь (1646) Зборів  (1689)
   Окопи Святої Трійці (1700) Гримайлів (1720)  Товсте (1720)  Завалів (1729)  Заліщики (1766)  Мельниця (1767)  Почаїв (1778)