125 років від дня народження Миколи Андрійовича Чайковського
(2.01.1887—7.10.1970) — ученого-математика
Народився 2 січня 1887 р. в Бережанах у родині відомого письменника та адвоката Андрія Чайковського. У 1905-му закінчив з відзнакою Бережан-ську гімназію. Його вчителями були видатний український письменник Бог-дан Лепкий та відомий мовознавець Іван Зілінський — майбутні професори Краківського університету. В гімназіальні роки пише свою першу науково-популярну працю «Сонячні та місячні затмі», яка була опублікована в 1905 р. в журналі «Руска Хата». По закінченні гімназії їде до Праги, де студіює ма-тематику і філософію спочатку в Німецькій вищій технічній школі, а згодом в університеті. У Празі сходиться з такими знаменитими земляками, як фізик Іван Пулюй та всесвітньо відомий біохімік Іван Горбачевський. Відтак три роки навчається на філософському факультеті Віденського університету, де під керівництвом професора Ф. Мертенса виконав дисертацію з вищої алгеб-ри на тему «Про рівняння степеня р2». У 1908 р. у столиці тодішньої Австро-Угорської імперії з нагоди 40-річчя товариства «Січ» побачив світ «Альманах Віденський», у якому він як член редакції опублікував своє перше математи-чне дослідження «Розвій чисельних систем в історії людської культури». Навесні 1911-го у цьому ж Віденському університеті Чайковський успішно захищає дисертацію і здобуває науковий ступінь доктора філософії. Восени того ж року на тернопільському вокзалі зустрічає Івана Франка, в залі Мі-щанського Братства слухає його поему «Мойсей». У 1910—1918 рр. викладає математику в середніх школах Львова, Тернополя, Рави-Руської, пізніше очолює приватні українські гімназії «Рідної школи» в Яворові та Рогатині. 16 червня 1912 р. одружується з Наталією Тунівною і разом з дружиною як стипендіат австрійського міністерства освіти виїжджає в наукове відрядження до Берліна, де в місцевому університеті вдосконалює свої знання з алгебри і теорії чисел. У 1913 р. обирається дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка. В лютому 1919 р. стає приват-доцентом у новоствореному гетьманським урядом України Кам’янець-Подільському університеті. Згодом видає кілька навчальних посібників з математики рідною мовою.
У 1929-му Чайковський виїздить на Велику Україну, стає професором математики в Одеському інституті наросвіти, входить до складу комісії з організації нового фізико-хіміко-математичного вищого навчального закладу, видає «Українську математичну наукову бібліографію (1894—1927 рр.)», бере участь у розробці проекту українського термінологічного математично-го словника. 19 березня 1933 р. він стає жертвою брудного наклепу. Ученого засуджують на 10 літ ув’язнення за сфабрикованою справою так званої УВО. Аж у вересні 1956-го він повертається до Львова. Після реабілітації стає про-фесором Львівського університету ім. І. Франка, одночасно читає спецкурси у Дрогобицькому та Івано-Франківському педінститутах. 1959 р. видає мето-дичний посібник для вчителів «Квадратні рівняння», у 1960-му — «Російсько-український математичний словник» (у співавторстві), у 1962—1963 рр. — «Лекції з вищої алгебри для студентів фізичного факультету».
Його всебічна діяльність не обмежувалася математичними рамками. Він був великим знавцем літератури, мови, музики й театру, мистецтва взагалі. Ще 1956 р. друкує мемуари про Великого Каменяра у двотомнику «Іван Фра-нко у спогадах сучасників».
14 вересня 1965 р. «Літературна Україна» публікує розвідку Чайковсь-кого про Ол. Кошиця «Талант диригента». Час від часу його матеріали з’являються також у «Ленінській молоді» (Львів), «Ровеснику» і «Вільному житті» (Тернопіль), а журнал «Жовтень» (1969, № 8) подав цікаві його спога-ди «Мої Бережани».
7 жовтня 1970 р. Миколи Чайковського не стало. Похований у Львові.
М. Ониськів
У 1929-му Чайковський виїздить на Велику Україну, стає професором математики в Одеському інституті наросвіти, входить до складу комісії з організації нового фізико-хіміко-математичного вищого навчального закладу, видає «Українську математичну наукову бібліографію (1894—1927 рр.)», бере участь у розробці проекту українського термінологічного математично-го словника. 19 березня 1933 р. він стає жертвою брудного наклепу. Ученого засуджують на 10 літ ув’язнення за сфабрикованою справою так званої УВО. Аж у вересні 1956-го він повертається до Львова. Після реабілітації стає про-фесором Львівського університету ім. І. Франка, одночасно читає спецкурси у Дрогобицькому та Івано-Франківському педінститутах. 1959 р. видає мето-дичний посібник для вчителів «Квадратні рівняння», у 1960-му — «Російсько-український математичний словник» (у співавторстві), у 1962—1963 рр. — «Лекції з вищої алгебри для студентів фізичного факультету».
Його всебічна діяльність не обмежувалася математичними рамками. Він був великим знавцем літератури, мови, музики й театру, мистецтва взагалі. Ще 1956 р. друкує мемуари про Великого Каменяра у двотомнику «Іван Фра-нко у спогадах сучасників».
14 вересня 1965 р. «Літературна Україна» публікує розвідку Чайковсь-кого про Ол. Кошиця «Талант диригента». Час від часу його матеріали з’являються також у «Ленінській молоді» (Львів), «Ровеснику» і «Вільному житті» (Тернопіль), а журнал «Жовтень» (1969, № 8) подав цікаві його спога-ди «Мої Бережани».
7 жовтня 1970 р. Миколи Чайковського не стало. Похований у Львові.
М. Ониськів
Немає коментарів:
Дописати коментар