неділя, 21 листопада 2010 р.

Міщанські братства Тернопілля

Бережанські церковні братства
Насамперед, очевидно, треба зазна­чити, що в давніх документах братства називаються по-різному: в одних просто пишеться "міщанське братство", в інших "церковно-міщанське", а про бережанські завважено — 'церковні".
  Офіційно перше братство постало в приміському селі Бережан — Адамівці (тепер Адамівкою називають частину міста) у 1600 році при церкві святого Миколая. Його статут затвердив львівський єпископ Гедеон Балабан. Про це є навіть наукова праця професора, отця-доктора Йосифа Застирця "Грамота Єп. Гедеона Балабана, засновуюча церковне брат­ство в Бережанах", видана окремою книж­кою в 1905 році у Львові.
    На жаль, цю книжку мені не вдалося віднайти, отож тільки з переповідей в еміграційній літературі відомо, що в ній детально висвітлено діяльність Бере­жанського церковного братства. Більше того, хоч офіційна дата його заснування не викликає сумнівів, проте очевидно й інше: це церковне братство було засно­ване і діяло та мало значний вплив на українську громаду Бережан з набагато раніших часів. Бо як же інакше пояснити той факт, що представники братства бра­ли участь у Берестейському соборі 1596 року, якщо воно не існувало. Отож 1600 рік можна вважати не роком заснування, а роком офіційного узаконення його діяльності єпископом.
У 1683 році бережанці створили брат­ство і при церкві святої Трійці, проте його статут затвердив єпископ Варлаам Шептицький тільки у 1710 році під час місцевого собору, який проходив у Бере­жанах.
 Братчики сплачували членські внески: міщани по шість, а багатші бояри і шляхтичі — по двадцять грошів. Братство опікувалося не тільки церквами, а й убо­гими і хворими, покривало витрати на парохіяльну школу та лікарню.
 Між братчиками панувало обов'язкове правило взаємодопомоги і взаємоповаги. Виникаючі непорозуміння завжди розв'язу­вали полюбовно, без проклять і бійок. Очо­лював братство обраний всіма авторитет­ний "старший" чи "голова", у помешканні якого і відбувалися сходи або наради, на яких завжди вели протоколи і все старан­но задокументовували. Окремо вибрані два міщани-українці вели касу братства.
 В архівах Львова до Другої світової війни зберігалися документи про бережанські події в час, коли гетьман Богдан Хмельницький розбив поляків під Пилявцями і вирушив на західноукраїнські землі. У Львові серед поляків стався ве­ликий переполох, вони у кожному українцеві вбачали зрадника. Тоді ходи­ли чутки, що в Бережанах організувався козацький загін з 70 повстанців, які пове­дуть військо Хмельницького палити Львів.   
   Опираючись на такі безглузді чутки, Сенявські в Бережанах наказали повісити 15 міщан, членів братства та двох право­славних священиків, нібито запідозрених у симпатіях до козаків. Як і повсюдно, у Бережанах діяльність братств було забо­ронено 21 березня 1788 року. Проте навіть і після цього на Бережанщині аж до 1939 року існували церковні братства чоловіків, жінок та молоді, але характер їхньої діяльності був уже зовсім іншим


Немає коментарів: