З історії Копичинець

Перші ремісничі цехи

   Уже з часів укріпленого центру в місті, почали успішно розвиватися ремесла. Беруть свій початок цілі родини ремісників - династії міста. Це - Сторожинські, Мараки, Стадники, Гречки, Кушнірі, Обертанці, Пендзіволи, Елеєві, Опирі, Росоловичі, Волошини і т.д. Серед ремісників згадуються такі професії - муляри, бондарі, ковалі, кушніри, шевці, кравці, римарі, стельмахи, гончарі, мельники, суконники, каретники, пекарі, сідлярі, різники, цукорники, цирульники.
За неповними даними у 1505-1526 рр. в Копичинцях були ремісники 26 професій. В цей час міське право одержали 66 чоловік.
   У 1526-1563 рр. ремісники понад 25 професій були об"єднані в 12 цехів, але пізніше від цеху кушнірів відділилися чинбарі і створили свій власний цех.Через деякий час з"явилося ще більше нових цехів римарів, цирюльників, бондарів і т.д.
   Слід відзначити, що спеціалізація ремесла значно підвищувала продуктивність праці, поліпшувала якість продукції, сприяла подальшому суспільному розподілові праці між окремими ремісничими професіями.
   Звідки відомо нам про ремісничі організації Копичинець, тобто про їхні цехи? Перш за все, із цехових статутів. Найбільша їх кількість належить до кінця XVI - XVII століття.
   Саме завдяки їм нормувалася виробнича діяльність ремісників, якість і кількість продукції, ними виготовленої, збут готових виробів, купівля сировини, порядок використання робочої сили учнів і підмайстрів, права і обов"язки майстрів тощо.
   Саме на основі даних, взятих із ремісничих цехових статутів, давніх копичинських ремісників можна поділити на такі окремі групи в залежності від того, як саме вони були зв"язані з ринком. Наприклад, перша група працювала повністю для потреб свого міста. Це - різники, пекарі, цукорники, кравці, шевці. Друга переважно виготовляла таку продукцію, що йшла за кордон. Це - золотарі, сідлярі, калитники. І, нарешті, третя - ремісники усіх інших професій. Вони робили, як для потреб свого міста, так і вивозили свої вироби в інші міста і села, але тільки в межах своєї держави.

Яромир ЧОРПІТА