(2.02.1845-31.01.1918) — видатного вченого-фізика, електротехніка, винахідника, громадського діяча
Народився 2 лютого 1845 р. в родині священика (селище Гримайлів Гусятинського району). Початкову освіту здобув у рідному селищі. Успішно закінчив Тернопільську гімназію (1863 р.), а згодом, у 1872 р., — філософський факультет Віденського університету. Вдосконалював знання у Страсбурзькому університеті. Працював у Празькому політехнічному інституті, був деканом, а також ректором цього вузу (1884-1916 рр.). У 70-х роках XIX століття написав підручники з геометрії, електрики, наукову працю «Про тертя повітря й електричне сіяння матерії». Особливе місце у науковій спадщині І. Пулюя займає відкриття особливостей променів, які пізніше, як уже згадувалось, дістали назву рентгенівських.
Як знавець стародавніх мов, І. Пулюй переклав з давньоєврейської на українську мову «Псалтиря», а також Святе Письмо Нового Завіту, що завершилось повним перекладом Біблії українською мовою. Повний переклад Старого і Нового Завіту Куліша, Пулюя і Нечуя-Левицького вийшов уперше друком у Відні 1903 р. (пізніші видання було здійснено у 1906, 1909, 1912 р. у Відні і 1920 р. у Берліні). В 1944 і 1947 р. цей переклад Біблії було видано у Нью-Йорку та Лондоні. Ця Біблія дістала значне поширення серед українського народу. Зауважимо, що вона була вперше перевидана через 100 років у 2000 р. в Україні.
Сьогодні важливо зазначити, що на конференції в Римі 1976 р. кардинал Йосип Сліпий визнав, що Біблія Куліша та Пулюя була одним із найкращих на той час перекладів на слов'янські мови.
Помер І. Пулюй через дев'ять днів після проголошення Української Народної Республіки 31 січня 1918 р. в Празі.
Немає коментарів:
Дописати коментар