пʼятниця, 20 січня 2012 р.

Незвичайні факти про наше тіло

1. Малюнок язика
Бажаючи залишити своє обличчя загадкою, не витягуйте язика. Його малюнок так само унікальний, як відбитки пальців.
2. Лущення
Ваш домашній вихованець не єдиний, хто уміє линяти. Люди втрачають приблизно 600 тисяч частинок шкіри кожен час. У сумі за рік набирається близько 700 г. Таким чином, до 70 років середньостатистична людина втрачає приблизно 48 кг своєї шкіри.
3. Кістки
У дорослих людей менше кісток, ніж у новонароджених діток. При народженні у нас 350 кісток, а в дорослому віці залишається лише 206. Це обумовлено тим, що багато кісток зростаються, об`єднуючись в одне ціле.
4. Новий шлунок
Чи знаєте ви, що кожні 3-4 дні в наших шлунках оновлюється оболонка. Якби цього не відбувалося, то концентровані кислоти, які розщеплюють їжу, змогли б перетравити і шлунок.
5. Пам`ять на запахи
Наш ніс не такий чутливий, як, наприклад, собачий. Але він запам`ятовує 50 тисяч різних запахів.
6. Бактерії
Цей факт напевно викличе мурашки на вашій шкірі. На кожних двох квадратних сантиметрах нашої шкіри знаходиться приблизно 32 млн. мікробів. Добре, що більшість з них абсолютно нешкідливі.
7. Джерело запаху тіла
Неприємний запах від ніг або пахв з`являється через піт. На них знаходиться 500 тисяч потових залоз, які можуть виробити більш як 500 мл поту в день.
8. Швидкість чхання
Повітря, яке виштовхується у момент чхання, може досягати швидкості понад 160 км/год.
9. Об`єм слини
Навряд чи вам хочеться плавати в своїй слині, але ви напевно не знали, що ви цілком могли б це робити, якби зберігали її до останньої краплі. За все своє життя в середньому людина виробляє приблизно 28 500 літрів слини. Це вистачить на два басейни.
10. Гучність хропіння
До 60-річного віку 40% жінок і 60% чоловіків починають хропти. Деколи цей звук буквально приголомшує. В середньому його гучність досягає 60 дБ, що рівне звуку нормальної мови. Але деколи рівень гучності хропіння складає 80 дБ, що зіставно з пневматичним дрилем, яким розбивають цемент. Рівень шуму вище 85 дБ вважається небезпечним для слуху людини.

четвер, 19 січня 2012 р.

Цікава архітектура






Календар знаменних дат Тернопільщини на 2012 рік

19 СІЧНЯ
100 років від дня народження Ярослава Семеновича Стецька
(19.01.1912—5.07.1985) — політичного та державного діяча
Народився 19 січня 1912 р. в Тернополі у сім’ї священика. Обдарований непересічними здібностями, він з відзнакою закінчив Тернопільську гімназію і впродовж 1929—1934 pp. студіював право та філософію у Краківському і Львівському університетах.
Ще юнаком Я. Стецько став учасником національно-визвольної бороть-би, вступивши до нелегальної організації «Українська націоналістична мо-лодь», а потім — Української військової організації (УВО) та Організації українських націоналістів (ОУН). Із 1932 р. він вже був членом Крайової Екзекутиви ОУН, ідеологічним референтом та редактором підпільних видань. За націоналістичну діяльність зазнав репресій з боку польської влади, яка в 1934 р. засудила його до 5 років ув’язнення. Був звільнений в 1937 р. за загальною державною амністією.
У 1938 р. за дорученням полковника Є. Коновальця Я. Стецько брав участь у підготовці чергового Великого Збору ОУН. У лютому 1940 р. він став співзасновником у Кракові Революційного Проводу ОУН, а на II Вели-кому Зборі ОУН, у квітні цього ж року в Кракові, Я. Стецька обрано заступ-ником Провідника ОУН С. Бандери. З початком німецько-радянської війни Я. Стецько брав участь у формуванні похідних груп ОУН з метою організації українського самоврядування на окупованих німецькою армією українських землях. Прорвавшись до Львова з групою однодумців, скликав Національні Збори, які 30 червня 1941 р. проголосили Акт відновлення Української Дер-жави й обрали Я. Стецька прем’єром Українського уряду Державного Прав-ління. Проте 12 липня він був заарештований гестапівцями і перевезений до Берліна. За відмову на ультимативну вимогу Гітлера відкликати Акт віднов-лення Української Держави, Я. Стецька перевели до концтабору Заксенгау-зен, де він аж до вересня 1944 р. перебував у бункері смерті. У квітні 1945 р. йому вдалося втекти з-під нагляду гестапо. По дорозі до американської оку-паційної зони він був тяжко поранений. Невдовзі цього ж року увійшов до складу Закордонного центру ОУН, а Крайова конференція ОУН обрала його членом Бюро Проводу ОУН, до якого належали також С. Бандера і Р. Шухевич.
Після війни Я. Стецько розгорнув широку діяльність на всесвітній арені. У 1946 р. він очолив Антибільшовицький блок народів (АБН), президентом якого був до кінця свого життя. Найпомітнішими успіхами у цьому напрямку стало підписання домовленості з Китайською антикомуністичною лігою на острові Формозі про співпрацю і створення в Тайпеї місії АБН (1957—1960), а згодом і представництва АБН, яке діяло до 1971 p., а також активна участь у підготовці і заснуванні у 1970 р. у Токіо Світової антикомуністичної ліги, в якій він був постійним членом Екзекутиви. З ініціативи Я. Стецька постала також Європейська Рада Свободи, яка обрала його почесним членом своєї почесної президії. У 1968 р. Я. Стецька обрано головою революційної ОУН і цю посаду він займав до кінця свого життя. Я. Стецько є автором книг «30 червня 1941 р.» (1967) та «Українська визвольна концепція», яка вийшла вже після його смерті (1987).
Помер Ярослав Стецько 5 липня 1986 р. у Мюнхені. Там його й поховано.
Л. Горохівський

понеділок, 16 січня 2012 р.

Календар знаменних дат Тернопільщини на 2012 рік

2 СІЧНЯ
125 років від дня народження Миколи Андрійовича Чайковського
(2.01.1887—7.10.1970) — ученого-математика
Народився 2 січня 1887 р. в Бережанах у родині відомого письменника та адвоката Андрія Чайковського. У 1905-му закінчив з відзнакою Бережан-ську гімназію. Його вчителями були видатний український письменник Бог-дан Лепкий та відомий мовознавець Іван Зілінський — майбутні професори Краківського університету. В гімназіальні роки пише свою першу науково-популярну працю «Сонячні та місячні затмі», яка була опублікована в 1905 р. в журналі «Руска Хата». По закінченні гімназії їде до Праги, де студіює ма-тематику і філософію спочатку в Німецькій вищій технічній школі, а згодом в університеті. У Празі сходиться з такими знаменитими земляками, як фізик Іван Пулюй та всесвітньо відомий біохімік Іван Горбачевський. Відтак три роки навчається на філософському факультеті Віденського університету, де під керівництвом професора Ф. Мертенса виконав дисертацію з вищої алгеб-ри на тему «Про рівняння степеня р2». У 1908 р. у столиці тодішньої Австро-Угорської імперії з нагоди 40-річчя товариства «Січ» побачив світ «Альманах Віденський», у якому він як член редакції опублікував своє перше математи-чне дослідження «Розвій чисельних систем в історії людської культури». Навесні 1911-го у цьому ж Віденському університеті Чайковський успішно захищає дисертацію і здобуває науковий ступінь доктора філософії. Восени того ж року на тернопільському вокзалі зустрічає Івана Франка, в залі Мі-щанського Братства слухає його поему «Мойсей». У 1910—1918 рр. викладає математику в середніх школах Львова, Тернополя, Рави-Руської, пізніше очолює приватні українські гімназії «Рідної школи» в Яворові та Рогатині. 16 червня 1912 р. одружується з Наталією Тунівною і разом з дружиною як стипендіат австрійського міністерства освіти виїжджає в наукове відрядження до Берліна, де в місцевому університеті вдосконалює свої знання з алгебри і теорії чисел. У 1913 р. обирається дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка. В лютому 1919 р. стає приват-доцентом у новоствореному гетьманським урядом України Кам’янець-Подільському університеті. Згодом видає кілька навчальних посібників з математики рідною мовою.
У 1929-му Чайковський виїздить на Велику Україну, стає професором математики в Одеському інституті наросвіти, входить до складу комісії з організації нового фізико-хіміко-математичного вищого навчального закладу, видає «Українську математичну наукову бібліографію (1894—1927 рр.)», бере участь у розробці проекту українського термінологічного математично-го словника. 19 березня 1933 р. він стає жертвою брудного наклепу. Ученого засуджують на 10 літ ув’язнення за сфабрикованою справою так званої УВО. Аж у вересні 1956-го він повертається до Львова. Після реабілітації стає про-фесором Львівського університету ім. І. Франка, одночасно читає спецкурси у Дрогобицькому та Івано-Франківському педінститутах. 1959 р. видає мето-дичний посібник для вчителів «Квадратні рівняння», у 1960-му — «Російсько-український математичний словник» (у співавторстві), у 1962—1963 рр. — «Лекції з вищої алгебри для студентів фізичного факультету».
Його всебічна діяльність не обмежувалася математичними рамками. Він був великим знавцем літератури, мови, музики й театру, мистецтва взагалі. Ще 1956 р. друкує мемуари про Великого Каменяра у двотомнику «Іван Фра-нко у спогадах сучасників».
14 вересня 1965 р. «Літературна Україна» публікує розвідку Чайковсь-кого про Ол. Кошиця «Талант диригента». Час від часу його матеріали з’являються також у «Ленінській молоді» (Львів), «Ровеснику» і «Вільному житті» (Тернопіль), а журнал «Жовтень» (1969, № 8) подав цікаві його спога-ди «Мої Бережани».
7 жовтня 1970 р. Миколи Чайковського не стало. Похований у Львові.
М. Ониськів