вівторок, 12 червня 2012 р.

ФК «Копичинці» – «Дністер» Заліщики - 2:2

Відбувся 6-й тур чемпіонату Тернопільщини по футболу.. Ось його результати:
Південна зона
ФК «Копичинці» – «Дністер» Заліщики - 2:2
ФК «Тернопіль-Педуніверситет» – ФК «Чортків» - 4:1
«Колос» Бучач – «Нива» Теребовля - 3:1
ФК «Борщів» – «Галичина» Монастириська - 3:2
«Нива» Підгайці – вихідний


Північна зона:
"Галич" (Збараж) - ФК "Ланівці" - 1:0
ФК "Бережани" - "Буревісник" (Кременець) - 2:1
ФК "Зборів” – ФК "Козова” -
"Агрон” – ФК "Збруч” -
ФК "Шумськ” – вихідний.

неділя, 20 травня 2012 р.

Чемпіонат Тернопільщини 2012. Тур 3. ФК Копичинці-Колос Бучач - 0:0

20 травня відбувся 3 тур чемпіонату Тернопільщини серед південної групи. Ось їхні результати:
ФК Копичинці-Колос Бучач -   0:0
Нива Теребовля-ФК Чортків  -    2:2
Галичина Монастириська-Нива Підгайці - 0:2
Дністер Заліщики-ФК Тернопіль - 1:1
ФК Борщів-вихідний

понеділок, 14 травня 2012 р.

У Копичинцях відбувся ІІІ Міжрегіональний фестиваль-конкурс гумору та сатири "Грицева шкільна наука"

      13 травня 2012 року в місті Копичинці в приміщенні Центру культури і дозвілля відбувся  ІІІ Міжрегіональний фестиваль-конкурс гумору та сатири "Грицева шкільна наука".   Вітав учасників фестивалю заступник голови райдержадміністрації Роман Сагайдак. Він також передав вітання від голови райдержадміністрації Олександра Собаня.
     Ідея фестивалю виникла ще 5 років тому з метою популяризації духових традицій України, виявлення кращих зразків сучасних сатиричних творів, а також для пошуку талановитих виконавці.
     Оцінювали талановитих конкурсантів авторитетне журі:
      Голова журі – народний артист України Григорій Драпак;
заступник голови журі – заслужений діяч мистецтв України, заступник начальника управління культури Тернопільської ОДА
Михайло Франків;секретар журі –  методист Гусятинського РБК Ірина  Величенко;заступник голови Гусятинської РДА , заслужений діяч естрадного мистецтва України  Роман Сагайдак;заслужений працівник у сфері обслуговування України Павло Богоніс (спонсор);заслужений працівник культури України, відмінник освіти України, директор Теребовлянського вищого училища культури Микола Виннічик; директор готельного комплексу «Орися» -  Ярослав Угляр (спонсор) ; директор товариства з обмеженою відповідальністю «Митець» Михайло Мацієвський ;директор комп’ютерно-поліграфічного центру «Копі Ком» Ірина Іванків;володар Гран–прі І міжрегіональго фестивалю–конкурсу «Грицева шкільна наука» Микола Базів;провідний методист обласного методичного центру народної творчості Світлана Умриш.
      У конкурсі приймали участь гумористи різних вікових категорій  з різних куточків України:  м. Київ, м. Тернопіль, м. Бережани, 
м. Хмельницький, м. Чортків,  м. Миколаїв, м. Житомир, м. Ужгород, Одеської обл., Івано – Франківської обл., Черкаської обл., Козівського р-ну, Гусятинського р- ну, Монастириського р-ну та ін..Хороший настрій присутнім дарували 41 учасник. У репертуарі конкурсантів звучали твори відомих гумористів Павла Глазового, Остапа Вишні, Миколи Школи,а також  авторські твори. Конкурс тривав понад 5 годин, після чого було визначено переможців.
 В дитячій категорії:
        - І місце – Олександр Кузнєцов, м. Хмельницький;
        - ІІ місце – Василь Ділай, м. Збараж;
        - ІІІ місце – Святослав Топорівський, м. Тернопіль;
У дорослій віковій категорії:
І премія – Богдан Романенко – Черкаська облась;
ІІ премія – Ольга Крупка – с. Пуків, Рогатинський р- н.,Івано –
                                              Франківська обл.;
ІІІ премія – Сергій Пронь – смт. Любашівка,Одеська обл.;
У номінації авторська поезія:
Диплом І ступеня – Роман Шупер - с. Вікно, Гусятинський р- н.;
Диплом ІІ ступеня – Василь Юдов – м. Миколаїв;
Диплом ІІІ ступеня – Володимир Ліщенюк – м. Київ.
      Усіх учасників ІІІ міжрегіонального фестивалю - конкурсу гумору та сатири «Грицева шкільна наука»  нагороджено дипломами та пам’ятними подарунками. Переможці, окрім цінних призів, отримали ще й футболки з логотипом фестивалю та грошові премії.
      Завершився конкурс грандіозним гала концертом у якому приймали участь переможці, учасники та гості фестивалю.
Гусятинська РДА

пʼятниця, 11 травня 2012 р.

Чемпіонат області по футболу-2012. Календар I кола


3 тур. 20.05
ФК Копичинці-Колос Бучач
Нива Теребовля-ФК Чортків
Галичина Монастириська-Нива Підгайці
Дністер Заліщики-ФК Тернопіль
ФК Борщів-вихідний
4 тур. 27.05
ФК Борщів-ФК Копичинці
ФК Тернопіль-Галичина
Нива Підг.-Нива Тереб.
Колос-Дністер
ФК Чортків-вихідний
5 тур. 3.06
Галичина-Колос
Дністер-ФК Борщів
Нива Т-ФК Тернопіль
ФК Чортків-Нива П.
ФК Копичинці-вихідні
6 тур. 10.06
ФК Копичинці-Дністер
ФК Борщів-Галичина
ФК Тернопіль-ФК Чортків
Колос-Нива Т.
ФК Нива П.-вихідні
7 тур. 17.06
Галичина-ФК Копичинці
Нива Т-ФК Борщів
ФК Чортків-Колос
Нива П.-ФК Тернопіль
Дністер-вихідний
8 тур. 24.06
ФК Копичинці-Нива Т
Дністер-Галичина
Колос-Нива П.
ФК Борщів-ФК Чортків.
ФК Тернопіль-вихідний
9 тур. 1.07
ФК Чортків-ФК Копичинці
Нива Т.-Дністер
Нива П.-ФК Борщів
ФК Тернопіль-Колос
Галичина-вихідна.

понеділок, 7 травня 2012 р.

Футбол. Чемпіонат Тернопільщини. 2 тур

Копичинці поступаються в Тернополі - 0:1

Інші результаті 2-го туру Південної зони:

Підгайці - Заліщики - 0:3
Чортків - Монастириськ - 0:0
Бучач - Борщів - 8:1
Теребовля - вихідний

неділя, 25 березня 2012 р.

Підтвердження зупинки

    На сайті Укрзалізниці в розділі "Розклад руху пасажирських поїздів на 2012 рік" з’явилося підтвердження зупинки поїзда № 117 Київ - Чернівці, № 118 Чернівці - Київ по станції Копичинці.

понеділок, 27 лютого 2012 р.

Календар знаменних дат Тернопільщини на 2012 рік

25 ЛЮТОГО
125 років від дня народження Леся Степановича Курбаса
(25.02.1887—3.11.1937) — режисера, актора, драматурга й публіциста
Народився 25 лютого 1887 р. у м. Самборі на Львівщині. Дитячі та юна-цькі роки митця пройшли в с. Старому Скалаті. Його батьки відомі українські актори Яновичі — Степан Пилипович (справжнє Курбас), народжений та похований на Тернопіллі, та Ванда Адольфівна Яновичева. У 1907—1911 pp. навчався на філософських факультетах Львівського та Віденського універси-тетів. У 1922—1933 pp. викладав у Київському та Харківському музично-драматичних інститутах. Один з ініціаторів створення журналів «Театральні вісті», «Барикади театру» та інших. Заснував трупу «Тернопільські театраль-ні вечори» (1915—1916), «Молодий театр» у Києві (1916—1919), Київський драматичний театр (1920—1921), театр «Березіль» (1922, з 1935 p. — Харків-ський український драматичний театр ім. Т. Шевченка). Художнім керівником цього театру був до 1933 р.
Як актор створив ряд образів на сценах різних театрів: Гонта («Гайда-маки» за Т. Шевченком), Гурман («Украдене щастя» І. Франка), Астров («Дядя Ваня» А. Чехова), Хлестаков («Ревізор» М. Гоголя), Едіп («Цар Едіп» Софокла), Макбет («Макбет» В. Шекспіра), Збігнев («Мазепа» Ю. Словацького) та інші.
Інсценізувавши ряд поетичних творів Тараса Шевченка, поставив у «Молодіжному театрі» «Шевченківську виставу» (1919); інсценізована 1920 р. поема «Гайдамаки» йшла в українських театрах та за рубежем (Канада). Було зіграно понад 150 прем’єр.
Лесю Курбасу належить також інсценізація поезій П. Тичини з циклу «Сонячні кларнети» (1919). Він уперше на українській сцені поставив вистави «У пущі» Лесі Українки, «Цар Едіп» Софокла (обидві 1918), «Макбет» В. Шекспіра (1920), «Народний Малахій» (1928), «Мина Мазайло» (1929), «Тентульд» Ш. Дадіані (1932), «Маклена Граса» М. Куліша (1933).
У 1936—1937 pp., будучи в’язнем Соловецького табору, здійснив тут вистави: «Весілля Кречинського» О. Сухово-Кобиліна, «Аристократи» М. Погодіна, «Інтервенція» Л. Славіна, «Учень диявола» Б. Шоу та інші. Написав і поставив агітп’єси «Жовтень» (1922), «Рур» (1923), драму «Джіммі Хіггінс» (1923, за романом Е. Сінклера), «Пролог» (1927, у співавторстві з С. Бондарчуком).
Автор книги «Шляхи українського театру і «Березіль» (1927), численних статей з театрознавства. Переклав із німецької мови книгу «Мистецтво вмирає» В. Обюртена (1918), написав до неї вступне слово. Для театру пере-клав з німецької мови драми «Молодість» М. Гальбе, «Войцек» Г. Бюхнера, комедію «Горе брехунові» Ф. Грільпарцера, польської — драму «Йоля» Ю. Журавського, французької — комедію «Останній лист» В. Сарду, норве-зької — вірш «Березіль» Б. Бйорнсона.
Актор Йосип Гірняк, згадуючи роки творчої співпраці з Лесем Курба-сом, писав: «Зовнішня форма кожної з вистав була неповторна і неподібна до другої. В кожній з вистав актори мусіли звучати одноголосно з формою, що її накреслив режисер. Ця однозвучність була характеристичною стилеві вистав Л. Курбаса. Другою різницею театру Курбаса від інших тогочасних театрів була одностильність гри всіх учасників, від головних ролей до найменшого епізодичного персонажа і масових сцен… Це вперше на українській сцені т. зв. «масовкам» режисер надавав панівного значення в композиції всієї виста-ви… В його театрі не було місця для окремих зірок, там мусіли всі горіти зоряним сяйвом».
Як педагог виховав цілу плеяду відомих акторів й режисерів. Серед його учнів — видатні майстри українського театру: Й. Гірняк, А. Бучма, В. Василько, М. Крушельницький, Н. Ужвій.
У 1925 р. Лесю Курбасу присвоїли звання народного артиста України.
На студії ВУФКУ він поставив фільми: «Вендетта», «Макдональд» (обидва — 1924), «Арсенальці» («Червоний арсенал», 1925).
У 1933 р., у пору найвищого розквіту творчої особистості, його звільни-ли з посади художнього керівника та директора театру «Березіль». Цього ж року він був арештований у Москві, де ставив виставу «Король Лір» за Шек-спіром. Лесь Курбас був засуджений до п’яти років ув’язнення.
У 1937 р., 3 листопада, під час чергової хвилі репресій, Леся Курбаса розстріляли в Соловецькому таборі особливого призначення.
(Із книги «Визначні постаті України»)

вівторок, 14 лютого 2012 р.

Календар знаменних дат Тернопільщини на 2012 рік

17 ЛЮТОГО
120 років від дня народження Йосифа Сліпого
(17.02.1892—7.09.1984) — патріарха Української греко-католицької церкви
Народився 17 лютого 1892 р. у с. Заздрості Теребовлянського району в шляхетній галицькій родині. За переказами, псевдонім Сліпий походить від предка, якого в 1709 р. було осліплено вояками Петра І за участь у битві під Полтавою на боці Івана Мазепи.
Й. Сліпий навчався в Тернопільській українській гімназії, Львівській духовній семінарії та Львівському університеті. У 1912 р. митрополит А. Шептицький направив його до Інсбруцького університету в Австрії.
Продовжив навчання в богословській колегії в Інсбруку й у 1918 р. за-хистив докторську дисертацію з теології в Римі. Повернувшись на батьків-щину в 1922 р., Й. Сліпий став професором догматичного богослов’я у Львів-ській греко-католицькій духовній семінарії, а з 1926 р. — її ректором. У 1928 р. реорганізував семінарію в Греко-католицьку богословську академію. Він доклав чимало зусиль для зміцнення духовних основ свого народу, за-снував і був редактором часопису «Богословія», створив Богословське науко-ве товариство. За заслуги та активну участь у національно-культурному й релігійному житті Й. Сліпого обрали дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка.
У грудні 1939 р. Й. Сліпого було посвячено в сан архієпископа митро-политом А. Шептицьким, після смерті якого в 1944 р. він став архієпископом Львівським і митрополитом Галицьким. Нові призначення збіглися з приєд-нанням Західної України до Української РСР та наступом радянської влади на Українську греко-католицьку церкву. Церкву було заборонено, а митропо-лита разом з усім галицьким єпископатом заарештували. Йому інкримінували ворожу діяльність на посаді ректора духовних семінарій, участь в організації «Українська національна рада», яку створили релігійні й політичні діячі Львова, співпрацю з німецькими окупантами. Загалом у таборах ГУЛАГу Й. Сліпий провів 18 років. У 1963 р. на клопотання Папи Римського Іоанна XXIII та президента США Дж. Кеннеді його було звільнено з ув’язнення й вислано за межі СРСР.
У Римі Й. Сліпий розгорнув велику роботу з реорганізації та зміцнення греко-католицької церкви. За його ініціативи побудовано собор Святої Софії в староукраїнському стилі, відкрито Український католицький університет, філії якого згодом було утворено у Вашингтоні, Лондоні, Чикаго, Філадельфії. Відновив діяльність Українського богословського наукового товариства, налагодив видання його друкованого органу «Богословія» та заснував ряд інших видань.
У 1965 р. Папа Павло VI надав Й. Сліпому звання кардинала католиць-кої церкви, а в 1975 р. — титул Києво-Галицького патріарха.
Й. Сліпий — відомий учений-богослов, автор багатьох творів із догма-тичної теології та історії церкви, опублікованих упродовж 1961—1984 рр. у 13 томах. Був почесним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка, дійс-ним членом Тіберійської академії в Римі, членом Папської Академії Святого Томи, почесним доктором багатьох університетів.
У 1984 р., на 93-му році життя, патріарх Йосиф Сліпий — визначний подвижник християнства в Україні — пішов у вічність. Згідно із заповітом, його було перепоховано 1992 р. у соборі Святого Юра у Львові.
(Із книги «Хто є хто на Тернопільщині»)
ТОУНБ

пʼятниця, 20 січня 2012 р.

Незвичайні факти про наше тіло

1. Малюнок язика
Бажаючи залишити своє обличчя загадкою, не витягуйте язика. Його малюнок так само унікальний, як відбитки пальців.
2. Лущення
Ваш домашній вихованець не єдиний, хто уміє линяти. Люди втрачають приблизно 600 тисяч частинок шкіри кожен час. У сумі за рік набирається близько 700 г. Таким чином, до 70 років середньостатистична людина втрачає приблизно 48 кг своєї шкіри.
3. Кістки
У дорослих людей менше кісток, ніж у новонароджених діток. При народженні у нас 350 кісток, а в дорослому віці залишається лише 206. Це обумовлено тим, що багато кісток зростаються, об`єднуючись в одне ціле.
4. Новий шлунок
Чи знаєте ви, що кожні 3-4 дні в наших шлунках оновлюється оболонка. Якби цього не відбувалося, то концентровані кислоти, які розщеплюють їжу, змогли б перетравити і шлунок.
5. Пам`ять на запахи
Наш ніс не такий чутливий, як, наприклад, собачий. Але він запам`ятовує 50 тисяч різних запахів.
6. Бактерії
Цей факт напевно викличе мурашки на вашій шкірі. На кожних двох квадратних сантиметрах нашої шкіри знаходиться приблизно 32 млн. мікробів. Добре, що більшість з них абсолютно нешкідливі.
7. Джерело запаху тіла
Неприємний запах від ніг або пахв з`являється через піт. На них знаходиться 500 тисяч потових залоз, які можуть виробити більш як 500 мл поту в день.
8. Швидкість чхання
Повітря, яке виштовхується у момент чхання, може досягати швидкості понад 160 км/год.
9. Об`єм слини
Навряд чи вам хочеться плавати в своїй слині, але ви напевно не знали, що ви цілком могли б це робити, якби зберігали її до останньої краплі. За все своє життя в середньому людина виробляє приблизно 28 500 літрів слини. Це вистачить на два басейни.
10. Гучність хропіння
До 60-річного віку 40% жінок і 60% чоловіків починають хропти. Деколи цей звук буквально приголомшує. В середньому його гучність досягає 60 дБ, що рівне звуку нормальної мови. Але деколи рівень гучності хропіння складає 80 дБ, що зіставно з пневматичним дрилем, яким розбивають цемент. Рівень шуму вище 85 дБ вважається небезпечним для слуху людини.

четвер, 19 січня 2012 р.

Цікава архітектура






Календар знаменних дат Тернопільщини на 2012 рік

19 СІЧНЯ
100 років від дня народження Ярослава Семеновича Стецька
(19.01.1912—5.07.1985) — політичного та державного діяча
Народився 19 січня 1912 р. в Тернополі у сім’ї священика. Обдарований непересічними здібностями, він з відзнакою закінчив Тернопільську гімназію і впродовж 1929—1934 pp. студіював право та філософію у Краківському і Львівському університетах.
Ще юнаком Я. Стецько став учасником національно-визвольної бороть-би, вступивши до нелегальної організації «Українська націоналістична мо-лодь», а потім — Української військової організації (УВО) та Організації українських націоналістів (ОУН). Із 1932 р. він вже був членом Крайової Екзекутиви ОУН, ідеологічним референтом та редактором підпільних видань. За націоналістичну діяльність зазнав репресій з боку польської влади, яка в 1934 р. засудила його до 5 років ув’язнення. Був звільнений в 1937 р. за загальною державною амністією.
У 1938 р. за дорученням полковника Є. Коновальця Я. Стецько брав участь у підготовці чергового Великого Збору ОУН. У лютому 1940 р. він став співзасновником у Кракові Революційного Проводу ОУН, а на II Вели-кому Зборі ОУН, у квітні цього ж року в Кракові, Я. Стецька обрано заступ-ником Провідника ОУН С. Бандери. З початком німецько-радянської війни Я. Стецько брав участь у формуванні похідних груп ОУН з метою організації українського самоврядування на окупованих німецькою армією українських землях. Прорвавшись до Львова з групою однодумців, скликав Національні Збори, які 30 червня 1941 р. проголосили Акт відновлення Української Дер-жави й обрали Я. Стецька прем’єром Українського уряду Державного Прав-ління. Проте 12 липня він був заарештований гестапівцями і перевезений до Берліна. За відмову на ультимативну вимогу Гітлера відкликати Акт віднов-лення Української Держави, Я. Стецька перевели до концтабору Заксенгау-зен, де він аж до вересня 1944 р. перебував у бункері смерті. У квітні 1945 р. йому вдалося втекти з-під нагляду гестапо. По дорозі до американської оку-паційної зони він був тяжко поранений. Невдовзі цього ж року увійшов до складу Закордонного центру ОУН, а Крайова конференція ОУН обрала його членом Бюро Проводу ОУН, до якого належали також С. Бандера і Р. Шухевич.
Після війни Я. Стецько розгорнув широку діяльність на всесвітній арені. У 1946 р. він очолив Антибільшовицький блок народів (АБН), президентом якого був до кінця свого життя. Найпомітнішими успіхами у цьому напрямку стало підписання домовленості з Китайською антикомуністичною лігою на острові Формозі про співпрацю і створення в Тайпеї місії АБН (1957—1960), а згодом і представництва АБН, яке діяло до 1971 p., а також активна участь у підготовці і заснуванні у 1970 р. у Токіо Світової антикомуністичної ліги, в якій він був постійним членом Екзекутиви. З ініціативи Я. Стецька постала також Європейська Рада Свободи, яка обрала його почесним членом своєї почесної президії. У 1968 р. Я. Стецька обрано головою революційної ОУН і цю посаду він займав до кінця свого життя. Я. Стецько є автором книг «30 червня 1941 р.» (1967) та «Українська визвольна концепція», яка вийшла вже після його смерті (1987).
Помер Ярослав Стецько 5 липня 1986 р. у Мюнхені. Там його й поховано.
Л. Горохівський

понеділок, 16 січня 2012 р.

Календар знаменних дат Тернопільщини на 2012 рік

2 СІЧНЯ
125 років від дня народження Миколи Андрійовича Чайковського
(2.01.1887—7.10.1970) — ученого-математика
Народився 2 січня 1887 р. в Бережанах у родині відомого письменника та адвоката Андрія Чайковського. У 1905-му закінчив з відзнакою Бережан-ську гімназію. Його вчителями були видатний український письменник Бог-дан Лепкий та відомий мовознавець Іван Зілінський — майбутні професори Краківського університету. В гімназіальні роки пише свою першу науково-популярну працю «Сонячні та місячні затмі», яка була опублікована в 1905 р. в журналі «Руска Хата». По закінченні гімназії їде до Праги, де студіює ма-тематику і філософію спочатку в Німецькій вищій технічній школі, а згодом в університеті. У Празі сходиться з такими знаменитими земляками, як фізик Іван Пулюй та всесвітньо відомий біохімік Іван Горбачевський. Відтак три роки навчається на філософському факультеті Віденського університету, де під керівництвом професора Ф. Мертенса виконав дисертацію з вищої алгеб-ри на тему «Про рівняння степеня р2». У 1908 р. у столиці тодішньої Австро-Угорської імперії з нагоди 40-річчя товариства «Січ» побачив світ «Альманах Віденський», у якому він як член редакції опублікував своє перше математи-чне дослідження «Розвій чисельних систем в історії людської культури». Навесні 1911-го у цьому ж Віденському університеті Чайковський успішно захищає дисертацію і здобуває науковий ступінь доктора філософії. Восени того ж року на тернопільському вокзалі зустрічає Івана Франка, в залі Мі-щанського Братства слухає його поему «Мойсей». У 1910—1918 рр. викладає математику в середніх школах Львова, Тернополя, Рави-Руської, пізніше очолює приватні українські гімназії «Рідної школи» в Яворові та Рогатині. 16 червня 1912 р. одружується з Наталією Тунівною і разом з дружиною як стипендіат австрійського міністерства освіти виїжджає в наукове відрядження до Берліна, де в місцевому університеті вдосконалює свої знання з алгебри і теорії чисел. У 1913 р. обирається дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка. В лютому 1919 р. стає приват-доцентом у новоствореному гетьманським урядом України Кам’янець-Подільському університеті. Згодом видає кілька навчальних посібників з математики рідною мовою.
У 1929-му Чайковський виїздить на Велику Україну, стає професором математики в Одеському інституті наросвіти, входить до складу комісії з організації нового фізико-хіміко-математичного вищого навчального закладу, видає «Українську математичну наукову бібліографію (1894—1927 рр.)», бере участь у розробці проекту українського термінологічного математично-го словника. 19 березня 1933 р. він стає жертвою брудного наклепу. Ученого засуджують на 10 літ ув’язнення за сфабрикованою справою так званої УВО. Аж у вересні 1956-го він повертається до Львова. Після реабілітації стає про-фесором Львівського університету ім. І. Франка, одночасно читає спецкурси у Дрогобицькому та Івано-Франківському педінститутах. 1959 р. видає мето-дичний посібник для вчителів «Квадратні рівняння», у 1960-му — «Російсько-український математичний словник» (у співавторстві), у 1962—1963 рр. — «Лекції з вищої алгебри для студентів фізичного факультету».
Його всебічна діяльність не обмежувалася математичними рамками. Він був великим знавцем літератури, мови, музики й театру, мистецтва взагалі. Ще 1956 р. друкує мемуари про Великого Каменяра у двотомнику «Іван Фра-нко у спогадах сучасників».
14 вересня 1965 р. «Літературна Україна» публікує розвідку Чайковсь-кого про Ол. Кошиця «Талант диригента». Час від часу його матеріали з’являються також у «Ленінській молоді» (Львів), «Ровеснику» і «Вільному житті» (Тернопіль), а журнал «Жовтень» (1969, № 8) подав цікаві його спога-ди «Мої Бережани».
7 жовтня 1970 р. Миколи Чайковського не стало. Похований у Львові.
М. Ониськів