четвер, 20 жовтня 2011 р.

Відміна збиткових поїздів на Львівській залізниці

Для мінімізації збитковості пасажирських перевезень на Львівській залізниці відмінено збитковий поїзд:

   №675/676 Івано-Франківськ – Шепетівка відправленням з Івано-Франківська з 31.10.2011, з Шепетівки з 01.11.2011, який проходить через Копичинці.  

   Після аналізу графіку руху приміських поїздів на 2011/2012 роки, їх рентабельності та заселеності та враховуючи збитковість перевезень, Львівська залізниця прийняла рішення скасувати:

- поїзд №6296 Чортків - Гусятин відправленням із Чорткова о 19:39  та прибуттям до  Гусятина о 21:15:
- поїзд №6291 Гусятин - Чортків відправленням із Гусятина о 04:35 та прибуттям до  Чорткова о 06:33;
- поїзд №6293/6294 Гусятин-Чортків-Бучач курсуватиме за маршрутом Гусятин-Чортків відправленням з Гусятина о 10:47 та прибуттям до Чорткова о 12:10 і в зворотному напрямку відправленням з Чорткова о 15:20 та прибуттям до Гусятина о 16:48 (дільницею Чортків – Бучач рух не здійснюватиметься).

неділя, 3 липня 2011 р.

Символіка кольорів

БІЛИЙ
 
Білий - символ невинності, чистоти й радості. Він - нейтральний: в ньому - чарівна сила денного сонячного світла, що виражає спорідненість із Божественною силою.
Білий колір багатий своєю чистотою, бо несе в собі всю гамму веселкових кольорів, на які розпадається, коли зустрічається з чистими краплями небесної води. Тож у його небесно-світлій чистоті - гармонія всіх кольорів, як в Богові - гармонія цілого світу.
В білих кольорах служиться Служба Божа на Різдво Христове, Вознесіння і Переображення Господнє, а також на Благовіщення і ранкова Служба на Великдень.
У знак того, що людина приходить у світ для світлих справ, обряд хрещення здійснює священик, одягнутий в білі ризи... Тож білий колір - то символ створеного Богом світу, в якому - розмаїття явищ, як розмаїття кольорів-у кольорі білому...
З ним пов'язане все видиме, осяяне небесним світлом. В давнину - це колір Білобога, а також колір ангелів, святих і праведників. Білий колір і небесне світло - поняття символічно однозначні, бо з ними пов'язані: сторона світу - Схід, пора року -весна, пора доби - ранок, а напрям руху -тільки вперед, бо попереду чекає світле і радісне, що нам приносить Сонце. Білий колір - осереддя світлого «правого» світу...
 
 
ЧЕРВОНИЙ
 
Червоний-символ крові й вогню, бо це - гарячий колір. У ньому - всі сторони життя: з однієї - повнота життя, свобода та енергія; з іншої - ворожнеча, помста й агресивність.
З однієї сторони - це символ любові, а з іншої - символ страждань.
Червоний колір - символ Божої любові до людей, до людського роду, бо Син Божий заради спасіння людства пролив свою святу кров, а після нього - інші мученики за віру Христову.
В ризах червоного кольору правлять священики Службу Божу на Великдень і на честь святих великомучеників....
Стихія червоного кольору - вогонь, а планета - Марс, планета бога війни, для кого проливати червону кров - звичайне явище. Його день - вівторок, бо тоді треба багато енергії для початку і звершення нових справ. А також і четвер, бо цього дня було видано Ісуса Христа на хресні страждання...
Він - колір гарячий, тому його сторона світу - Південь, а пора року - літо, пора доби - день, навіть полудень, а напрям -тільки вверх і вправо, тобто - за палюче-спекотним Сонцем. Туди, де гаряче, де грає-кипить кров...
 
 
ПОМАРАНЧЕВИЙ
 
Помаранчевий - символ слави, величі та гідності. В ризах такого кольору священики правлять Службу Божу в усі недільні дні, що приурочені Господеві.
...Його стихія - вогонь і Земля, а небесне світило-Сонце. День - неділя, яка приурочена Богу.
 
 
ЖОВТИЙ
 
Жовтий - символ тепла, радощів і поваги. Це - колір золота і стиглого колоса, через які він уособлює Сонячне світло.
Він - колір Божественної величі та слави, тому в жовтих або золотих ризах правлять Службу Божу не тільки по неділях, але й в дні, приурочені пророкам, апостолам і великим святим.
Його стихія - земля, бо на землі він золотить хлібні лани для блага і достатку людей і над Землею піднімає палахке Сонце, як знак Божественної турботи про людей. Його планета - Венера, а день - п'ятниця, бо цього дня від великої любові до людей помер на хресті Син Божий і Людський - Христос, котрого зрадили і віддали на страждання. Так через Венеру і п'ятницю переплелись любов і страждання, зрада і розлука - в усьому цьому проглядається жовтий фон...
Він може мати і суперечливе значення: з однієї сторони, це - колір Сонця і золота, як застиглого сонячного променя, а з другої - колір опалого листя та достиглих хлібів, що означає завершення, кінець, а інколи і загибель. Тому, знаходячись біля золотого кольору, він разом з ним посідає центр світу, але схиляється до Заходу, де осінь; його напрям - вверх, як кольору Сонця, і, водночас, вниз і назад, як кольору стиглості; його стихія - вогонь, як кольору Сонця і золота, і, разом з тим, земля, як основа стиглих хлібів.
 
 
ЗОЛОТИЙ
 
Золотий – символ святості, свідчення Божественної Сили, світлого подвигу Сина Божого та чистоти Пресвятої Богородиці.
Він також символізує Сонце і багатство. Та золотий колір має бути чистим, а багатство - духовним.
Золотий колір символізує святість, поки золото - тільки символ; коли ж золото перестає бути символом багатства, а само стає багатством, воно втрачає символіку святості й стає символікою тлінної наживи...
Стихія золотого кольору - вогонь, а світило небесне - Сонце: саме вони вимагають вогненно-сонячної чистоти від усього золотого.
Як колір Сонця і вираз живого, але застиглого, сонячного променя, посідає особливе місце у світовій гармонії кольорів: його місце - тільки центр, його напрям - лише вверх, до Сонця; його стихія - тільки вогонь, бо наймогутніший і найсвятіший вогонь -Сонце, яке ще називається золотом…
 
 
ЗЕЛЕНИЙ
 
Зелений - символ природи і молодості; він –«міст» між двома протилежними кольорами веселкового спектру -гарячим червоним і холодним синім. А тому виступає кольором надії на злагоду, мир і спокій.
Однак його перебування на межі протилежних кольорів свідчить також і про його недовершеність, недозрілість. Але це - вже плюси та мінуси молодості...
... Сам він - це синтез жовтого і голубого, через які на ньому сходяться червоний і синій. Через це саме в зелених ризах правлять Службу священики на честь праведників, котрі здійснили подвиги в ім'я Господа, віри і церкви, а також на Вербну Неділю і на Трійцю.
...Зеленим кольором, як поєднанням жовтого і голубого, стверджується, що людська вірність і відданість Богу (жовтий колір) підносить людину до Небес (голубий колір), що приносить в її душу спокій (зелений колір).
...Його дні - понеділок і субота, які так сходяться до неділі, як протилежні спектрові кольори - до зеленого. Його стихії — вода і повітря, без яких не буває зеленого світу і зеленого кольору...
Він - колір «компромісний», тобто колір злагоди між «червоним» теплом та «синім» холодом. Зелений колір опановує широкий простір між спекотним Півднем та прохолодним Заходом, а в часі - від весни до осені, коли поступається жовто-золотим барвам осіннього листя...
 
 
ГОЛУБИЙ
 
Голубий - близький за духом синьому кольору, символізує благородство, ніжність і вірність, і легкий сум через розуміння конечності прекрасного і неповторного в людському житті та недосяжності вічного, як недосяжна небесна блакить...
Він - символ Божественних Небес, куди возносяться праведники Христової віри, і - найперша серед них - Пресвята Богородиця, яка носила в своїй непорочній утробі Небожителя -Ісуса Христа. В ризах голубого кольору правлять священики Божу Службу, приурочену Пречистій Діві Марії - Матері Божій....
Його стихія - повітря, бо воно - і сама блакить, і шлях до голубого неба.
 
 
СИНІЙ
 
Синій - символ вірності, довір'я і безконечності. Як безконечними бачиться морська далечінь і небесна глибина. Він настільки серйозний, що аж холодний. Його серйозна холодність зближується з Божественною Істиною, яка вічна і непорушна.
Як і голубий, він символізує Святі Небеса, людську праведність і чисту духовну відданість людини своєму Творцю і Судді, Владиці Небес і Світу.
...Його стихія - вода, котра не тільки сама синя, але й змикається із синім небом...
В ньому - і фарби моря, і прохолода землі. То його стихії - і вода, і земля. Його сторона світу - Захід, бо там Сонце перестає бути спекотним; пора року - осінь, бо саме вона припиняє «ненависну» червону спеку; пора доби - вечір, коли синьо-сиві тумани вистуджують нагріту протягом дня землю; а напрям - назад, до неквапливого спокою...
 
 
ФІОЛЕТОВИЙ
 
Фіолетовий – особливий символ, бо поєднує в собі два протилежних кольори - гарячий червоний і холодний синій. Червоний - символ Христової крові й Воскресіння; синій - символ Небес. В загальному: пролита на розп'ятті червона кров відкриває шлях до праведних Небес.
Саме тому Службу Божу, приурочену Хресту Господньому, правлять священики у фіолетових ризах...
 
 
ЧОРНИЙ
 
Чорний - символ темряви, зла і смерті. Взагалі, всіх злих сил, процесів гниття і затемнення.
Однаково приховує і робить подібними Істину і Хибу, Красу і Потворність, Правду і Кривду. Для нього немає між ними відмінностей, бо в темряві - всі предмети темні...
Він - володар темного «Лівого» світу, де не лише прохолодно, а навіть і дуже холодно. Тому його сторона світу - Північ, а пора року - зима; пора доби, зрозуміло, ніч; а напрям - вліво і вниз, тобто в протилежну сторону від руху яскравого Сонця.
Він - ознака загибелі всього живого, бо живе любить і прагне світла, а він світло «ненавидить», тому постійно по-своєму знищує його - поглинає. Виступає символом глибокого трауру і тяжкого горя. В давнину - слуга Чорнобога і Мари та інших чорних демонічних і хтонічних (тобто підземних) лихих сил.

вівторок, 28 червня 2011 р.

Календар знаменних дат Тернопільщини на 2011 рік

29 червня
135 років від дня заснування філії «Просвіти» у м. Тернополі
(29.06.1876)
Товариство «Просвіта» було засноване 8 грудня 1868 року у Львові. Його першим головою став професор академічної гімназії, композитор Анатоль Вахнянин. Згідно з першим статутом «Просвіта» була науково-просвітницькою організацією. Найширшою ділянкою її роботи стало видання та розповсюдження книжок, відкриття читалень, організація вечорів, вистав, курсів для неписьменних.
Філію «Просвіти» в Тернополі започаткував О. Барвінський, який із 1871 року був старшим учителем Тернопільської учительської семінарії. Він склав статут філії та домігся його затвердження в намісництві. 29 червня 1876 року в залі Тернопільського магістрату (управи міста) відбулися установчі збори «Просвіти». Головою філії було обрано адвоката В. Лучаківського, а секретарем — О. Барвінського. До товариства вступили, крім священиків і вчителів, ще кільканадцять визначних міщан Тернополя.
У 1883 році О. Барвінського було обрано головою «Просвіти». Він разом зі своїми товаришами їздив селами та містечками Тернопілля, проводячи просвітницьку роботу. Учасники таких поїздок виголошували реферати, читали лекції, засновували читальні «Просвіти». Перша читальня на галицькому Поділлі з’явилася в селі Староміщині Скалатського повіту. Протягом кількох років уся північна частина галицького Поділля вкрилася мережею читалень. На початку XX століття майже в усіх селах відкрилися читальні «Просвіти». Серед активних діячів тернопільської «Просвіти» були Ю. Гецев, І. Лошнів, Л. Рудницький, П. Левицький та інші. Просвітяни проводили етнографічні виставки, вечори вшанування пам’яті визначних українських діячів, виступали з доповідями перед селянами в повітах.
У 1883 році О. Барвінський започаткував «Руську історичну бібліотеку». Через рік завдяки йому в Тернополі була створена «Руська бесіда» — осередок громадського життя місцевої інтелігенції.
З початком Першої світової війни товариство зазнає утисків та переслідування владою. Прихід царської Росії завдав значної шкоди «Просвіті»: було знищено бібліотеки, читальні, репресовано активних діячів. І польська влада закривала читальні, особливо на північно-західних землях. У таких умовах 8 червня 1939 року відбувся останній загальний збір «Просвіти».
Під час першої радянської окупації Західної України 1939—1941 років почалася хвиля репресій проти керівного складу «Просвіти» та її активних членів, масові арешти й депортації у віддалені регіони Радянського Союзу — з важким кліматом, нестерпними умовами праці, відсутністю елементарних житлово-побутових умов.
Окупація Галичини гітлерівцями змінилася другою радянською, надто тривалою (1944—1991). Влада відновила репресії проти просвітян у масовіших масштабах.
Улітку 1988 року у Львові відбулась установча конференція Товариства рідної мови ім. Тараса Шевченка, в роботі якої взяли участь 115 осіб. Головою було обрано письменника Романа Іваничука. А наступного року відбулась установча конференція першого легального форуму незалежної громадської організації в Києві. Її відкрив вступним словом Олесь Гончар. Було обрано назву — Товариство української мови ім. Т. Шевченка, яке очолив Дмитро Павличко. І того ж року вийшов у світ перший в Україні його друкований орган — газета «Слово «Просвіти».
Восени 1990-го на конференції в Києві головою товариства було обрано Павла Мовчана, а самому товариству повернуто стару назву — «Просвіта». Новий статут розширював межі діяльності й коло її культу-рологічної та патріотичної роботи. На вимогу часу товариство приймає і відновлює просвітницькі ідеологічні засади і змінює назву на Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Т. Шевченка.
Сьогодні це одне з масових громадських об’єднань, яке проводить велику культурно-просвітницьку роботу, бере активну участь у процесах державотворення, є консолідуючою силою суспільства. В основі діяльно-сті товариства — утвердження української національної ідеї, національ-ного відродження, розвиток національної культури.
Велика роль належить «Просвіті» в проголошенні 1991 року незалежності України. З її ініціативи встановлені загальнодержавні свята: День Соборності (22 січня), День пам’яті героїв Крутів (29 січня), День української писемності та мови (9 листопада).

25 років із часу відкриття Співочого поля у м. Тернополі
(1986)
Двадцять п’ять років тому в мальовничому куточку Тернополя, у парку Національного відродження, з’явилась незвичайна та небачена до того часу споруда — перше в Україні Співоче поле. Проте це не лише сценічний майданчик, сутність його набагато глибша та цінніша. «Мушля» Співочого поля — це ще й неповторне обличчя, незрівнянна аура нашого краю. Так з 1986 р. найбільший сценічний майданчик краю став осередком культурного життя нашого міста. Такої кількості відомих виконавців, з якими відкривали Співоче поле, Тернопіль ще не бачив! Для тисяч тернополян тоді співали кращі колективи зі всієї України, еліта українського мистецтва : Назарій Яремчук, Дмитро Гнатюк, Анатолій Паламаренко... А незабутнє видовище, коли чашу Співочого поля заповнили 8 тисяч (!) учасників зведеного хору!..
На цьому полі проводилися республіканські свята народної творчості, тут козацтво зі всієї України впродовж чотирьох років збиралося на Всеукраїнський фестиваль козацької пісні «Байда», тут відбувалися перші паради вертепів та свята духовної музики, а численні молодіжні мистецькі заходи гуртували наймолодших тернополян. 17—18 червня 2006 р. мешканці міста святкували 20-річчя Співочого поля.
До ювілею зробили косметичний ремонт майданчика, запросили понад 70 художніх колективів із різних куточків нашого краю та України.
І в ці дні Тернопільське Співоче поле вже втретє гостинно приймало учасників Всеукраїнського свята народної творчості. Цього разу воно мало назву «Народ ніколи не загине, допоки музика жива».
Упродовж двох днів Тернопіль цвів розмаїттям українських народних костюмів, потопав у звуках музики, танцював. Кількадесят народних аматорських колективів знайомили тернополян і гостей міста з фольклорними перлинами.
ТОУНБ 

пʼятниця, 24 червня 2011 р.

Календар знаменних дат Тернопільщини на 2011 рік

21 червня
90 років від дня народження Осипа Дяківа (псевдо — «Горновий»)
(21.06.1921—28.11.1950) — ідеолога боротьби ОУН, сотника УПА, публіциста
Народився 21 червня 1921 р. в селі Олесине Козівського району. Будучи тринадцятилітнім учнем середньої школи в місті Бережанах, стає членом підпільного юнацтва ОУН і бере активну участь у всіх сферах революційної праці з молоддю. Влітку 1940 р. вступає на філологічний факультет Львівського університету. 20 вересня того ж року в студентсь-кому гуртожитку його несподівано заарештовують більшовики. Майже рік тортур не приневолили його зрадити організаційні таємниці. На початку війни Осип втікає з тюрми в місті Бердичеві. У 1941—1943 рр. він — член осередку пропаганди Бережанської округи ОУН, а в 1943—1944 рр. стає членом крайового проводу юнацтва ОУН на українських землях, членом редакційної колегії підпільного журналу «Юнак». Від 1944 р. — член крайового проводу ОУН.
У 1944—1948 рр. Осип Дяків-Горновий — член головного осередку пропаганди при проводі ОУН, редактор підпільних революційних журналів, видань, листівок і звернень. Теоретик і організатор боротьби УПА, автор багатьох публіцистичних праць, зокрема «Яка філософія зобов’язує членів ОУН?», «На большевицькому ідеологічному фронті», «СССР — країна найжорстокішого гноблення народів і визиску», «Наше становище до російського народу», «Про свободу преси в СССР», «Шовіністичне запаморочення та русифікаційна гарячка большевицьких імперіалістів» та ін. Ці праці, як і спогади про О. Горнового, вміщені у збірнику «Ідея і чин», що був виданий Товариством колишніх вояків УПА в 1968 р. за кордоном, доцільно перевидати сьогодні в Україні, адже вони мають не лише історико-документальну, а й неабияку виховну та політичну вартість. У 1948 р. Осипа Дяківа запрошують на посаду крайового провідника ОУН Львівського краю. З 1949 р. він — член проводу ОУН на українських землях. У другій половині 1950 р. — член Української головної визвольної ради і заступник голови генерального секретаріату УГВР. Постановою УГВР нагороджений Золотим хрестом заслуги і Срібним хрестом заслуги.
28 листопада 1950 р. у лісі біля села Велике Поле Яворівського ра-йону на Львівщині Осип Дяків-Горновий та кілька його побратимів героїчно загинули в нерівному бою із загоном НКВС. У селі Олесине на Козівщині біля школи споруджено пам’ятник О. Горновому.
М. Смачило

ТОУНБ

середа, 4 травня 2011 р.

«Гусятинщина туристична»

         Путівник з такою назвою нещодавно вийшов у світ у тернопільському видавництві «Новий колір». Його підготовлено управлінням економіки Гусятинської районної державної адміністрації в рамках Програми підтримки малого підприємництва на 2011-2012 роки в Гусятинському районі. Автори – Михайло Ковальчук і Олег Серняк. Це – перший путівник на теренах нашої області, у якому найцікавіші туристичні пам’ятки та чарівні місцини Надзбручанського краю згруповано за 10-ма видами туризму.
Найбільш широко в путівнику подано інформацію про екскурсійний туризм. Гусятин, Сидорів, Самолусківці, Личківці, Копичинці та Хоростків – населені пункти району, що пропонують туристам відвідати церкви, костели, синагоги, руїни замків, палаци, музеї, пам’ятники та парки як місцевого, так і загальнодержавного значення. Серед найцінніших пам’яток варто назвати ансамбль культових споруд у Гусятині (костел св. Антонія 1610 р., церква св. Онуфрія XVI ст., синагога XVI- XVIІ ст.), замок-корабель у Сидорові XVIІ ст., один із найстаріших дерев’яних храмів області – церкву Воздвиження Чесного Хреста 1630 р. у Копичинцях, пантеон пам’яток різних століть на Личковецькій горі, музей видатному фізику Івану Пулюю в Гримайлові та Хоростківський дендропарк.
Любителів етнофестивалів та концертних програм безумовно зацікавлять сторінки про щорічні всеукраїнські фестивалі «Пісенні Медобори» (смт. Гусятин), «Купальська феєрія» (с. Чагарі), конкурс фольклорних колективів «Різдвяні дзвони» (смт. Гусятин) і творчо-мистецькі зустрічі з відомими українськими артистами в готельно-туристичному автокомплексі «Орися» (с. Оришківці). Про популярність згаданих фестивалів говорить той факт, що лише фестиваль «Купальська феєрія» щороку відвідує понад 10 тисяч туристів із усіх куточків України і навіть з-за кордону.
Прихильникам екологічного туризму пропонується здійснити незабутні мандрівки екологічними стежками «На гору Богит» (с. Городниця), «На гору Гостра» (с. Вікно), «До Пущі Відлюдника» (с. Крутилів). Усі вони знаходяться в природному диві Поділля – заповіднику національного значення «Медобори». Площа заповідника – 9,5 тис. га. Фауна нараховує біля 2000 видів комах, птахів і ссавців, флора – майже 1000 видів рослин, із яких 38 занесені до Червоної книги України.
Є в путівнику і сторінки з оздоровчим (рекреаційним) туризмом. Санаторій «Збруч», районна водолікарня та приватна клініка «Здоров’я» (усі – в селищі Гусятин) пропонують оздоровитися знаменитою мінеральною водою «Новозбручанська» та мінеральною водою «Рапа». Результати досліджень Одеського інституту курортології свідчать про те, що лікувальні властивості «Новозбручанської» води у декілька раз перевищують властивості мінеральної води «Нафтуся», що в Трускавці.
Активним туристам сподобається цікавий і пізнавальний автомобільний маршрут із ночівлею на березі Мартинківського водосховища в кемпінгу «У Збруча» (с. Козина), п’ятиденний сплав на байдарках і катамаранах річкою Збруч, три велосипедні маршрути загальною протяжністю понад двісті кілометрів, а також екстремальний спуск у карстові вертикальні печери «Перлина» та «Христинка».
Людям творчих професій, літераторам, школярам і студентам варто побувати у музеях-кімнатах Богдана Лепкого (с. Крогульці), Дениса Лукіяновича (с. Городниця), Миколи Тарнавського (с. Коцюбинці), музеї природи (смт. Гримайлів) та відвідати єдиний на Тернопіллі «діснейленд» у селі Чагарі.
Для туристів, яким набридло їздити замками та музеями, які шукають чогось цікавого та незвичного, путівник пропонує релігійний туризм – паломництво до святих і духовних місць у селі Кокошинці (Хресна дорога та капличка «Джерело Пресвятої Богородиці»), Крутилів (печера Відлюдника), селищі Гусятин (костел св. Антонія), на гори Богит, Говда та Звенигора, що в природному заповіднику «Медобори».
24 сторінки путівника яскраво ілюстровано численними фотографіями, наповнено контактною інформацією про заклади розміщення туристів і організаторів туристичної діяльності в районі. Видання розраховане на широке коло читачів, але, насамперед, на туристів різних уподобань і різних вікових категорій, туристичні фірми й агенції, а також на потенційних інвесторів, що готові вкладати кошти в розвиток туристичної інфраструктури Гусятинського району. З путівником можна ознайомитися на IV Міжнародному інвестиційному форумі 28-29 квітня 2011 року, ІІІ Західноукраїнській туристичній виставці-фестивалі 20-21 травня 2011 року в Тернополі та в управлінні економіки Гусятинської райдержадміністрації.
Гусятинська РДА

понеділок, 2 травня 2011 р.

неділя, 13 березня 2011 р.

Найчисленніша сім'я у світі живе в індійському селі

   В індійському селі Бактванг (штат Мізорам) живе найчисленніша сім'я у світі. Її глава Зіона Чана має 39 дружин, 94 дитини, 33 онуки і 14 прийомних дочок. Про це повідомляє "Дейлі мейл".
"Я почуваю себе особливим, адже Господь дав мені стільки людей, про яких я можу піклуватися, - розповів сім'янин-рекордсмен. - Мені дуже повезло бути главою найбільшого у світі сімейства".
   Правда, щоб прогодувати увесь колектив загальною чисельністю 181 людина його дружинам доводиться щодня вбивати 30 курей, готувати більше 100 кг рису і чистити близько 60 кг картоплі.
   По визнанню одного з синів Зіони Чани, його батько одружується на найбідніших дівчатах села, щоб наглядати за ними. Усі вони живуть в чотириповерховому будинку що складається зі 100 кімнат.

100 самих популярних сайтів у світі на карті

http://www.batchgeo.com/map/top-100-websites

неділя, 20 лютого 2011 р.

Історія

Копичинецький повіт

   Копичинецький повіт — адміністративна одиниця Тарнопольського воєводства у 1921—1939 році. Територія сучасного Гусятинського району.
   В австро-угорський період повітовим центром був  Гусятин, але внаслідок серйозний руйнувань Гусятина, після Першої світової війни адміністративний центром стає місто Копичинці. Його населення становило 8 000.
   Територія повіту становила 871 км². Населення станом на 1921 рік було 85 991 осіб, за іншими даними 85 000 осіб.
   Копичинецький повіт розташований на південному сході воєводства. Зі ходу по річці Збруч проходив кордон з Радянським Союзом. На півночі повіт межував з Скалатським і Теребовлянським, на півдні з Чортківським і Борщівським повітами.
   Під час перепису 1931 року, 88 614 мешканців визнали своєю рідною мовою:

     українську — 45,196 осіб — 51.0 %
     польську — 38,158 — 43.1 %
     Мову їдиш — 5,164 — 5.8 %
     іншу — 96 — 0.1 %